Тривога: Недопустимое название — Викисловарь

Тривога і тривожність – як упоратися зі складними емоціями

Психологиня Олена Здрілько розказала в інтерв’ю “Новій українській школі” про:

• особливості виникнення відчуття тривожності;

• способи переформатування негативних почуттів у позитивний результат;

• те, як упоратися зі станом невизначеності самому й допомогти знизити рівень стресу дітям;

• кілька простих вправ, які допоможуть подолати тривожність “тут і зараз”, відновити емоційний ресурс та цікавість до життя.

– Що таке тривожність і як вона виникає?

Насамперед, варто зазначити, що є дві схожі емоції, які часто плутають – тривога і страх. Але вони суттєво різняться. Страх – це те, що ми відчуваємо прямо зараз як реакцію на події, що відбуваються, тоді як тривога стосується подій у минулому чи майбутньому, які ми переносимо на нинішній момент.

Наприклад, якщо ви зустріли в лісі ведмедя, то відчуваєте реальну небезпеку тут і зараз, – це страх. А якщо ви зібралися до лісу за ягодами, але думаєте про те, що можете зустріти ведмедя, і це псує вам настрій – це тривога.

Ми звикли говорити, що страх, злість, тривога тощо – негативні емоції, щось погане. Проте насправді, це нормальні почуття, вони важливі та корисні для людини, як і будь-які інші. Аж до того моменту, коли людина повністю занурюється в цю тривогу, їй стає складно перемикатися з думок про минуле чи майбутнє на нинішній момент, коли вона перестає помічати, що насправді перебуває в безпечному місці й жодної загрози немає. Так виникає тривожність.

Поступово тривога починає контролювати наше життя настільки, що ми не можемо самотужки з нею впоратися. Людина перебуває в стані тривожності й начебто хотіла би позбутися цього відчуття, починає з ним боротися. А отже – ще більше тривожитися.

Проте ще раз підкреслю: тривога – емоція, властива всім людям без винятку, незалежно від професії, матеріального стану, статі, віку. Тож із тривогою треба не боротися, а “знаходити спільну мову”, щоби вона не заважала активному життю.

– Як можна “домовитися” зі свлєю тривожністю?

Наприклад, тривожність можна спрямувати у творчий напрям. Якщо вас тривожить певна ситуація, уявіть, що ви вже перебуваєте в ній, та розробіть план дій.

Наприклад, з початком пандемії ми всі відчували тривожність. Натомість нині маємо чіткий план дій – звернутися до сімейного лікаря, зробити аналізи, контролювати дихання. Ми вже знаємо, що є друзі, які допоможуть, волонтери, що вже майже у всіх лабораторіях роблять швидко тести.

Тривога – це маркер: може бути якась небезпека, але я маю час до неї підготуватися або маю можливість зовсім її уникнути. Тоді тривога спадає.

– Як визначити, чи “здорова” в людини тривожність, чи вже варто звертатися по допомогу?

Треба поставити собі запитання: чи моя головна проблема в житті – відчуття тривоги та страху? Якщо відповідь позитивна, це означає, що в 99% таких випадків людина однозначно потребує допомоги спеціаліста, а іноді й не одного. Поясню.

Тривога може спричинювати фізіологічний відгук організму – тремор кінцівок, дрижання голосу, прискорене серцебиття, кидання в піт, озноб тощо. Якщо ми тривожимося постійно й безконтрольно, організм починає працювати неправильно, що може призвести до серйозних порушень здоров’я.

Змінюється якість життя, може порушуватися сон (безсоння чи постійний брак сил) та харчування (людина безконтрольно споживає їжу чи перестає їсти взагалі). Падає імунітет, ми починаємо постійно чимось хворіти. Наслідки для організму можуть бути різними, до того ж не завжди ми співвідносимо їх із внутрішнім рівнем тривожності.

Тож коли ми “ловимо себе” на відчутті тривоги, страху та й узагалі будь-яких емоцій, варто відслідковувати свої фізіологічні реакції на них. Спочатку це може бути складно, але з часом людина почне помічати такі прояви швидше, а отже – відчувати момент, коли треба заглибитися в себе, зрозуміти свої відчуття, докопатися до причини та швидко зреагувати.

Проте не варто чекати складних негативних наслідків, щоби звернутися до фахівця. Це можна зробити в будь-який момент, коли відчуватимете таку потребу.

– Чи є якісь вправи, які можна зробити тут і зараз, щоби в будь-який момент знизити чи позбавитися відчуття тривожності?

Якщо ми говоримо не про клінічні випадки, а про побутові ситуації – як скласти іспити, поговорити з керівництвом, вирішити питання, домовитися тощо, то, аби зняти напруження, потрібно повернути себе в момент “тут і зараз”.

Нагадаю, тривога – це проживання минулого чи майбутнього, тож варто зробити кілька вправ, і рівень тривоги знизиться.

Можна встати або присісти. Розкрити долоні й покласти їх на коліна (якщо ми сидимо) або просто опустити (якщо стоїмо). Поставити ноги треба так, щоби ступні повністю стояли на підлозі, не схрещувалися.

У цьому положенні потрібно зануритися у свої тактильні відчуття, “пройтися” внутрішнім поглядом по всьому тілу – від маківки до п’яток. Що я відчуваю прямо зараз? Протяг куйовдить волосся на маківці, очі трішки втомлені (чи, може, очі заплющені, і ви відчуваєте лоскіт вій на щоках), зуби зціплені, шия напружена, серце б’ється пришвидшено. Можна відчути дотик до повітря або ноги, відчути, як біжить кров пальцями, холодні вони чи теплі тощо.

Щоби повернутися в теперішній момент, можна сфокусувати увагу на предметах, які вас оточують, й описати їх. Ось це – ноутбук, він чорний, має гладку поверхню. Можна описувати текстури, запахи, смаки – будь-що.

Можна обійняти себе руками або загорнутися в плед, визначивши так межі свого тіла та вповні відчуваючи їх. У такий спосіб ми наче створюємо для себе кокон безпеки: я тут і зараз, тут немає загрози.

Виконуючи ці вправи, важливо пильнувати за диханням. Коли людина перебуває в стані тривожності, її дихання може бути як поверхневим (наче затримую повітря й не дихаю в повному обсязі), так і прискореним. Тому можна зробити ще кілька вправ на відновлення продуктивного дихання – глибоко вдихнути, затримати дихання на кілька секунд, а потім повільно видихнути так, щоби видих тривав приблизно вдвічі довше за вдих.

Є й різноманітні психологічні вправи. Наприклад, подивитися на двері приміщення, у якому ви перебуваєте, і сказати: “Дивись, вихід є!”. Або використати будь-яку фразу, яка допомагає вам підтримати стан позитиву.

І ще важливо не соромитися просити про допомогу. Не тоді, коли стан тривожності визначає все ваше життя, а тоді, коли вам некомфортно лишатися наодинці зі своїми думками. Говоріть, якщо відчуваєте в цьому потребу, іноді – аби впоратися з тривожністю, достатньо того, щоби вас хтось просто вислухав.

– Що ж таке невизначеність і як людині з нею жити?

Насправді все наше життя складається з невизначеності. Навіть якщо не брати до уваги глобальні проблеми, жоден із нас не знає, що з ним буде за 5 хвилин, завтра, через рік, коли він чи вона вийде на вулицю або зайде в приміщення.

Але є й гарна новина – наша психіка історично пристосувалася до стану невизначеності. Тому переважно ніхто з нас не думає про це щохвилини, а отже, невизначеність у побутових питаннях не спричиняє тривожності.

От уявіть, плануєте ви зварити на вечерю пельмені, але не впевнені, що вашому партнеру сподобається. А, може, краще зварити суп? Та чи будуть від цього в захваті ваші діти? То що ж вам приготувати, аби точно всім догодити? Це також приклади невизначеності, та чи переймаємося ми через них аж так сильно?

Проте коли таких невизначеностей багато, і вони глобальні – пандемія, економічний спад, тероризм, скорочення, – вони мають накопичувальний ефект, і впоратися з ними стає дедалі важче. З’являється відчуття тривожності.

З іншого боку, невизначеність може провокувати й позитивні емоції – передчуття приємних змін. Звільнили з роботи – знайду нову, там буде цікаво, я отримаю новий досвід, познайомлюся з новими людьми.

Є поняття резильєнтності – здатності особистості відновлюватися і продовжувати діяльність навіть тоді, коли все йде не так, як задумувалося, отримувати новий досвід, проживати ці події. Виховання в собі цієї здатності дає нам змогу підвищувати свою стресостійкість та переживати невизначеність із найменшими втратами для особистості.

Щоби “прокачати” свої резильєнтність та толерантність до невизначеності, потрібно, знову ж таки, бути уважним до себе, своїх емоцій та реакцій на те, що відбувається навколо. Причому варто пам’ятати, що робити це потрібно тоді, коли ви перебуваєте в стані порівняного спокою, тому що в стані стресу аналізувати події та сприймати інформацію адекватно може бути важко (залежить від людини, деяким, навпаки, саме в стресі легко акумулювати свої сили й навички та адекватно ухвалювати рішення й діяти).

Якщо емоції зашкалюють і це заважає аналізувати, вам потрібно знизити рівень стресу, а вже потім починати аналізувати. Наприклад, зараз я перебуваю в стресі, відчуваю тривогу й мені складно; у мене тремтять руки, поверхневе дихання й озноб; усе через те, що за годину в мене важливий іспит, який визначатиме, чи вступлю я в обраний виш; якщо так, то матиму гарну професію та вигідну роботу; якщо ні, то в мене може бути такий от план.

Коли ви так “розкрутите” ланцюжок причин свого стресового стану, то й рівень тривожності знизиться, ви зможете адекватно сприймати події.

– Ми з вами говорили про дорослих, а як допомогти дітям переживати тривожність та невизначеність?

У дітей дуже пластична психіка, що дає їм можливість пристосовуватися до довкілля набагато легше та швидше за дорослих. Так, у них часто виникають стани тривожності та невизначеності: дистанційне навчання замість звичного, 1 клас, перехід у середню школу, зміна навчального закладу тощо. Проте якщо дитина зростає в доброзичливій та люблячій сім’ї, вона здатна самостійно пережити ці стани – несвідомо, за допомогою малюнка, ліплення, танцю, співу, гри та навіть бігу чи стрибання.

Звісно, увага дорослих до потреб дитини надзвичайно важлива. Адже саме вони допомагають дитині формувати та вирощувати емоційний інтелект, який дуже знадобиться їй із роками. Ми можемо аналізувати стан та емоції дитини та називати їй словами те, що вона відчуває

в моменті. Це навчить її бути уважною до себе й розуміти власні емоції та потреби.

А ще дітям потрібен відпочинок. Можливо, скажу щось крамольне для освітньої спільноти, проте, якщо дитина перевантажена, у неї виникає почуття тривожності, яке згодом може переростати в стрес чи невроз. Дайте їй можливість відпочити – узяти додатковий вихідний, прийти на другий чи третій урок, щоби виспатися, не зробити сьогодні домашнє завдання, якщо бачите, що в неї немає сил.

З підлітками, з одного боку, простіше, бо з ними вже можна говорити про емоції практично на рівних, а з іншого – ще складніше. У них гормональні перепади, перша закоханість, випускні іспити й переконання, що ніхто ніколи до них не стикався з такими проблемами. Батьки традиційно налаштовані на успішне закінчення школи та вступ до вишу, примушують вчитися, нагадують про прийдешні зміни тощо. Хоча підлітки так само, як і молодші школярі, потребують уваги, турботи та додаткового відпочинку.

– А що можуть зробити педагоги, аби знизити рівень стресу для дітей у школі?

Пам’ятаєте, який сплеск адреналіну був у кожного з нас у дитинстві, коли вчитель на уроці говорив “а зараз дістаємо подвійні листочки”? У нинішніх дітей так само.

Я в жодному разі не закликаю вчителів повністю відмовитися від їхніх методів та інструментів навчального процесу й чудово розумію, яке шалене навантаження кожен із них витримує щоденно на робочому місці. Проте в силах кожного вчителя знизити рівень стресу для дітей на своїх уроках – менше кричати, менше карати за невиконане домашнє завдання (“погано, що не виконав, наступного разу доробиш і покажеш, двійку поки не ставлю” – цілком прийнятне для обидвох сторін), більше уваги й готовності до продуктивного діалогу.

Прикладів такого нового інструментарію спілкування з учнями чимало, і вони справді допомагають знизити рівень тривоги, зробити шкільну атмосферу рівною та спокійною для всіх.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – SIphotography, Depositphotos

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Болюче відчуття тривоги – симптоми та 19 ефективних способів її подолати

Тривога завжди з’являється невчасно. Майбутнє може бути непередбачуваним, навіть у короткостроковій перспективі, тому турбуватися про несподівані проблеми – нормально. Так людина подумки готується до важливих ситуацій, прораховує наперед імовірність несприятливого результату. Але загострюючись, подібні емоції можуть перерости в сильне занепокоєння і заважати раціонально аналізувати ситуацію.

Для тривоги характерна емоційна й фізична напруга. Тому у хронічних випадках звичайне занепокоєння перетворюється на нескінченну гонитву за відчуттям комфорту й безпеки. Неможливо (і не потрібно) захистити себе від усього негативу, але людина, яка постійно відчуває тривожність, схильна уникати відповідальності або навіть найпростіших складнощів. Це призводить до труднощів у спілкуванні з людьми, у відносинах, на роботі, в навчанні. «Хочеш миру, готуйся до війни» – ми допоможемо розробити стратегію, яка допоможе вам впоратися з відчуттям тривоги.

Читайте також: «Як не набриднути одне одному. Секрет тривалих стосунків»

Симптоми тривожності

Питання не в тому, чи відчувати занепокоєння, а в тому, як його пережити. Перший крок до того, щоби змусити занепокоєння працювати на вас, а не проти вас – це почати розпізнавати його прояв. Велика частина нашої поведінки зумовлена стурбованістю, але ми рідко помічаємо це.

• Постійний страх або занепокоєння
• Дратівливість, тривожне очікування поганого
• Дискомфорт при зоровому контакті, тихе мовлення
• Болі в животі або головний біль
• Тремтіння у м’язах, постійна втома
• Проблеми зі сном, труднощі з концентрацією

Читайте також: «Що таке депресія і чому в ній не соромно зізнатися»

Найпоширеніші форми тривоги

Різні види тривожності проявляються по-різному, але згідно з даними Національного інституту охорони здоров’я США, практично третина дорослих стикаються з одним із них. Крім того, захворювання частіше вражає жінок, ніж чоловіків.

Хронічний стан сильного занепокоєння і напруги, часто без об’єктивних на те причин – це ознака генералізованого тривожного розладу.

Раптові та повторювані напади паніки, епізоди сильного страху та дискомфорту характерні для панічного розладу.

Нав’язливі думки, які змушують вас поводитися певним незвичним чином (наприклад, відчувати потребу постійно мити руки) можуть свідчити про розвиток обсесивно-компульсивного розладу.

Відчуття тривоги, яке розвинулося внаслідок травматичної події, переживання або досвіду (часто зустрічається у військових й інших представників небезпечних професій) – це посттравматичний стресовий розлад.

Крім цього, тривога може набувати найрізноманітніших повсякденних форм. Розповімо про них через найхарактерніші запитання, які людина ставить собі у стані занепокоєння:

«Чи досить добре я справляюся з роботою?» – занепокоєння щодо власної продуктивності. Таким питанням часто переймаються люди амбітні та відповідальні. Але відповідальність – не вада, а позитивна риса, яка не повинна ставати причиною хворобливої тривоги.

«Чим я хочу займатися насправді?» – екзистенційна тривога. Наша система цінностей і мапа світогляду починає формуватися задовго до того, як у нас з’являється вміння критично мислити та можливість самостійно ухвалювати рішення. Такі роздуми корисні, але не можна дозволяти тривозі переважати над здоровим глуздом.

«Чи досить я успішний порівняно з однолітками?» – соціальна тривога. Відповідь на це запитання можна шукати всюди – і щоразу отримувати новий результат. Які критерії успішності? Наявність будинку, машини, матеріальна забезпеченість, можливість постійно подорожувати за кордон? Багаті теж плачуть, тож перш ніж почати турбуватися, зрозумійте, що є головним критерієм успішності для вас. Можливо, це банальне людське щастя?

«Я подобаюся людям?» – ще один різновид соціальної тривоги. Нам хочеться, щоб до нас добре ставились як у робочому колективі, так і в особистому житті. Дехто для цього намагається всіляко догоджати оточуючим, тоді як інші люди живуть у страху, що їх не люблять, і постійно уникають уваги. Зосередьтеся на головному: що ви робите, щоб подобатися людям?

Читайте також: «Емоційне вигорання на роботі. 8 способів впоратися з синдромом»

Як дати собі раду?

У когнітивно-поведінкової терапії увага приділяється когнітивним, поведінковим і соматичним, або фізичним, аспектам тривоги. Таким чином, зусилля із боротьби з тривогою повинні бути спрямовані конкретно на а) страшні переконання, б) уникнення поведінки та в) напругу в організмі.

Почнемо з найпростішого механізму, який впродовж кількох хвилин допоможе позбутись відчуття тривожності – практика дихання діафрагмою.

1. Радимо усамітнитись у ванній кімнаті або в туалеті, подалі від зовнішніх подразників.
2. Сядьте зручно, розслабте плечі, покладіть одну руку на груди, іншу – на живіт.
3. Повільно вдихніть через ніс. Груди повинні залишатися нерухомими, а живіт – розширюватися. Затамуйте дихання на пару секунд.
4. Легко натисніть на живіт і видихніть повітря. Повторіть кілька разів.

Читайте також: «Як дихати правильно та яка від цього користь для організму«

Але якщо дихання діафрагмою не допоможе, ми підготували розширений список корисних технік для подолання тривожності.

1. Розслабте плечі та зробіть кілька кругових рухів головою.
2. Сформулюйте емоції словами. Наприклад: «Я відчуваю злість і занепокоєння». Вимовте це вголос, щоб дистанціюватися від емоції та подивитися на неї зі сторони.
3. Влаштуйте прибирання: якщо навести лад вдома або на робочому місці, це допоможе навести лад і в голові.
4. Запитайте себе: «Що найгірше може статися?» Потім: «Як би я впорався з цим?» Дайте відповідь.
5. Прийміть ванну, нехай ваше тіло і м’язи відпочинуть у теплій воді.
6. Пробачте себе за те, що не передбачили або не уникнули проблеми. Вам і так важко, не варто тиснути себе почуттям провини.
7. Влаштуйте діджитал-детокс. Відпочиньте від новин і серфінгу соціальними мережами.
8. Якщо вас турбує якась помилка, напишіть план дій із трьох пунктів, як не допустити її повторення в майбутньому.
9. Запитайте себе, наскільки важкою є ваша ситуація. Може, все не так катастрофічно і ви надміру драматизуєте – переживання властиві людині, але вам напевно важко буде впиватися ними занадто довго.
10. Припиніть порівнювати себе виключно з успішними людьми – надмірне захоплення такими думками може негативно вплинути на самооцінку та відчуття спокою.
11. Попросіть кого-небудь розповісти вам про те, через що вони нервували в минулому, вислухайте чужі проблеми.
12. Дозвольте собі зайнятися чим-небудь, що не викликає у вас відчуття стресу, а приносить задоволення. Відпочиньте в цій бухті спокою, а тоді повертайтеся до справи!
13. Прогуляйтеся – провітрити голову ніколи не завадить.
14. Уявіть, що ситуація, з якою ви зіткнулися, сталася давним-давно. Чи будете ви переживати так само сильно через півроку?
15. Якщо ви акцентуєте увагу на негативі, спробуйте уявити найбільш сприятливий вихід із ситуації.
16. Запишіть у блокноті три речі, про які ви турбувалися в минулому і які не справдилися.
17. Повторюйте про себе тривожну думку, поки не стане нудно. Може знадобитися 20 хвилин, але це «лікування нудьгою» вбиває занепокоєння.
18. Не дозволяйте неспокою заважати вам жити. Багато приводів для нього виявляються не вартими уваги, а наслідки – недосипання, тахікардія, відчуття сорому – незначні незручності, якщо розібратися. Що ви в змозі робити, якщо відчуваєте тривогу? Що завгодно!

Коли тривожність стає діагнозом — BBC News Україна

• Тіна Берадзе
• лікар, психіатр, психотерапевт, клінічний психолог, ментор

24 листопада 2019

Автор фото, Thinkstock

Якось, коли моя донька була ще зовсім маленькою, ми вирушили з нею у жіночих справах. Багато планів: магазин, танці, басейн. Того дня все пішло не так.

Ліфт застряг і не прийшов, машина не завелася, ми забули гаманець і переплутали час.

На моє риторичне запитання: «Ну, що нам робити?»

«Будемо панікувати!» — відверто сказала донька.

Cтрах — дуже корисна річ для виживання, але не завжди корисна для сучасної людині. На відміну від тварин, ми маємо уяву. Багато хто вважає цю здатність головною причиною розвитку цивілізації й домінування людини на планеті.

Ми здатні уявити в деталях не лише страшні події, які можуть відбутися, але й наші почуття при цьому. Однак ця ж уява може перетворювати наші страхи на переживання і бути причиною тривожних розладів.

Хвилюватись — цілком нормально. Тривога — це сильна емоція, що виникає в момент сприйняття людиною небезпеки. На відміну від інших сильних переживань, тривога завжди пов’язана зі страхом, свідомим або несвідомим. Реальна загроза чи уявна — нашому мозку також байдуже.

Сигнальний механізм тривоги, що підживлюється страхом, є основою інстинкту самозбереження і відповідає за нашу безпеку. Тривога мобілізує організм: вкидає адреналін і норадреналін у кров, накачує кров’ю м’язи, заповнює легені повітрям, збільшує артеріальний тиск. Змушує спочатку бігти, а потім думати, при цьому вимикає все непотрібне, зокрема деякі ділянки мозку людини.

Щоб відрізнити звичайну тривогу від розладу, необхідно розрізняти наші переживання.

Корисні переживання

• Реалістичні й обґрунтовані
• Пов’язані зі зрозумілим і високим ризиком
• Допомагають мобілізуватися і долати труднощі
• Приводять до концентрації уваги й енергії
• Контрольовані у часі й короткострокові
• Не заважають жити

Шкідливі переживання

• Нереалістичні, надумані, спотворені
• Пов’язані з низьким ризиком, перебільшені
• Забирають людину до віртуальної реальності своїх переживань
• Енергія витрачається на хвилювання, а не на вирішення проблеми
• Важко контрольовані у часі й тривають довго
• Заважають жити та функціонувати

Автор фото, iStock

Підпис до фото,

Тривога завжди пов’язана зі страхом, свідомим або несвідомим

Шкідливі переживання виникають, коли наш мозок не встигає опрацювати зовнішні імпульси, і тоді на тваринному рівні він неадекватно реагує на уявну загрозу. Такі хвилювання формують загальний тривожний стан.

Як же відрізнити прийнятні хвилювання від тривожних розладів?

Необхідно оцінити, наскільки тривога обґрунтована, як довго вона триває, її інтенсивність і як сильно вона впливає на якість життя.

Емоційні симптоми тривожного розладу

• Постійне відчуття небезпеки, страху
• Проблеми з концентрацією уваги
• Неспокій, нетерплячість
• Очікування гіршого
• Дратівливість
• Пошук ознак небезпеки
• Спустошення
• Приголомшення

Поведінкові симптоми тривожного розладу

• Неспроможність розслабитися, насолоджуватися спокоєм, бути собою
• Складнощі з концентрацією
• Прокрастинація, відкладання справ на потім
• Сторожкість
• Надмірна помисливість
• Втрата довіри до життя і людей.
• Уникання ситуацій, які можуть викликати тривогу

Фізіологічні симптоми тривожного розладу

• М’язова напруга
• Тілесний біль
• Холодний піт
• Прискорене серцебиття, тремтіння, задишка
• Проблеми зі сном
• Проблеми з кишківником, нудота, діарея
• Різкі коливання апетиту
• Розумова напруга

Якщо пропустити або ігнорувати ці симптоми, можна отримати низку тривожних розладів: від «кумедних» фобій до порушень психіки, що призводять до недієздатності.

Фобії проявляються як нераціональний острах конкретних предметів або ситуацій: від страху висоти або публічних виступів до страху, що за вами постійно стежить качка (анатідаефобія).

Соціальна фобія вже стала актуальною проблемою сьогодення.

Люди з соціальною фобією уникають скупчень людей, публічних ситуацій і заходів. Людина не може побудувати стосунки з навколишнім світом і замикається в собі. Їй простіше жити в інтернеті або в соціальних мережах. У соціальному середовищі така людина відчуває гострі емоційні і фізіологічні симптоми тривожного розладу.

Під час панічного розладу постійної тривоги немає, однак несподівано виникають напади неконтрольованого страху у вигляді панічних атак. Симптоми у цьому випадку загалом фізіологічні та їх часто плутають з серцевими нападами.

При обсесивно-компульсивному розладі (ОКР) тривога так паралізує розумовий процес, що людина створює ритуали які нібито відвертають щось жахливе.

Якщо довго ігнорувати симптоми, тривожний розлад може перейти у загальний психічний стан, коли тривога присутня майже завжди. Вона — хвилеподібна: то зростає, то спадає, але ніколи не зникає повністю.

Автор фото, Getty Images

Генералізований тривожний розлад (ГТР) є психічним порушенням, яке пов’язане з хронічною тривогою, занепокоєнням і напругою.

На відміну від фобій, під час яких страх пов’язаний з конкретним об’єктом або ситуацією, тривога під час ГТР — розмита, не має певного тригера. Це загальне відчуття тривоги, яке не проходить і робить життя нестерпним. Тривога відчувається менш гостро, ніж під час панічної атаки, але триває довше, не дає розслабитися.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є крайнім ступенем тривожного розладу, який виникає після травматичної події.

ПТСР за симптомами нагадує панічну атаку, яка триває безперервно і довго. Людина відчуває нездоланний страх, страждає від кошмарів і думок про травматичні події.

Наша психіка — суб’єктивна за визначенням. Ми не можемо самостійно оцінити обґрунтованість наших страхів. Для нас це жахливі страхи. Обґрунтованість тривог та їхню шкоду може оцінити лише фахівець.

Легкі форми тривожних розладів лікує медитація, йога і секс. Зміна стилю життя (спорт) або дієти (відмова від кофеїну) і позитивні соціальні зв’язки (родина, друзі) значно покращують стан. Психотерапія також полегшує переживання.

На більш пізній стадії методи словесної терапії працюють дедалі гірше.

Повірте, більшість людей розуміють, що боятися нападу бегемотів і тривожитися про втрату ще незароблених грошей — нерозумно, але вони не можуть контролювати своє почуття тривоги, скільки б їх не переконували. В цьому і полягає хвороба.

Фрази на зразок «візьми себе в руки», «не хвилюйтесь через дрібниці», «все буде добре», «на все воля Божа» чи «сто грамів для хоробрості» тут не врятують. Доведеться вдаватися до медикаментозного лікування, яке дозволить знизити гостроту переживань і застосовувати цільові методи психотерапії.

Тривожні розлади — одні з найбільш «заразних» психічних захворювань. У людей зберігся стадний інстинкт. Тривожність передається від однієї людини до іншої і проявляється по-різному.

В умовах сучасного світу дуже легко «підчепити» її в інтернеті або у телевізорі. Страх — настільки природне відчуття, що ми створили цілу індустрію фільмів жахів, щоб полякати самих себе і пограти гормонами.

Варто зазначити, що повна відсутність тривоги — також захворювання, але з іншої категорії.

Підґрунтям страхів і тривог є невідомість. Але найбільше ми боїмося за майбутнє, воно завжди невідоме. Для цього люди створили надію.

Тому спробуйте не боятися жити зараз і з надією на майбутнє.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

ТРИВОГА – Академічний тлумачний словник української мови

ТРИВО́ГА, и, жін.

1. Неспокій, збентеження, викликані якимсь побоюванням, страхом перед чимось, передчуттям неприємного, небезпечного. Раїса усе поглядала туди [на небо], з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308); Хоча плацдарм був уже досить широкий і зовні становище здавалося більш-менш нормальним, — Хому проймала дедалі гостріша тривога. По численних, на перший погляд зовсім незначних прикметах він визначав, що справи тут кепські (Олесь Гончар, III, 1959, 359); Двоє крайніх вікон на третьому поверсі зустріли Юрка чорним мовчанням. І одразу ж холодним крилом черкнула по серцю тривога (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 163);
//  перев. мн. Хвилювання, переживання, що порушують душевний спокій. Дізнала Таля теж усякі.. тривоги та радощі, та тугу, та щастячко, невідомісінькі їй до того часу (Марко Вовчок, I, 1955, 320); Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 8); Зося, як більшість дівчат, в стані душевної тривоги була переконана, що коли вона любить хлопця, то й він має неодмінно любити її (Михайло Стельмах, I, 1962, 277).
 Життєві (земні, людські) тривоги — турботи, клопоти, хвилювання, що супроводжують життя людини. Село моє, спокою мій улюблений, Далекий від тривог земних! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 383); Вікові ялини й сосни похмуро мовчали. Їм було байдуже до людських тривог (Олесь Донченко, II, 1956, 44).
♦ Тривога душу (серце) обгортає (обгорнула) див. обгортати.

2. Метушня, шарпанина, переполох. Закипіла по Вкраїні Страшенна тривога, Як на шляхту піднялася Сірома убога (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 307); Уранці гомін та тривога по двору. Тетянка плаче, старий Тримач без шапки ходить, розхристаний та все питає: — Де моя Катря? Де моя дитина люба? (Марко Вовчок, I, 1955, 94); Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Леся Українка, I, 1951, 115); Тривожно перебігають по ній [дарабі] гуцули… Гук, і неспокій, і тривога на дарабі. Назріває трагедія (Гнат Хоткевич, II, 1966, 324).

3. Стан, що вимагає активних дій; загроза, небезпека. Мітинг триває. Але раптом — тривога! Робітничі пости біля Арсеналу бачать: наближаються до Арсеналу військові частини (Олександр Довженко, I, 1958, 51); Перемога! Вікон маскувати вже не треба,.. коли тривога… (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 85); В садку з’явилася гусінь. Тривога! (Олесь Донченко, VI, 1957, 18);
//  Умовний сигнал, що сповіщає про небезпеку, загрозу або про битву, бій. Трубить [Турн] в ріжок! — оп’ять [знову] тривога! Кричать, біжать, спішать якмога; Великая настала січ! Троянці дуже славно бились, Рутульці трохи поживились, Насилу розвела їх ніч (Іван Котляревський, I, 1952, 250); Затрубили в труби, забили в бубни по всьому таборі. Тривога пішла по цілому таборі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 236); Люди познімали з плечей торби, розташувалися на короткий відпочинок. Раптом хтось крикнув: «Повітря!» Деякі попадали на землю, деякі застрибали в окопи. Тривога виявилася даремною (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 357).
▲ Бойова тривога див. бойовий; Повітряна тривога див. повітряний.
♦ Бити (збити, забити, ударити, зняти, підняти і т. ін.) тривогу: а) сповіщати умовним сигналом про небезпеку, загрозливий стан, про нещастя де-небудь. [Стась:] Та не чиніть паніки — будемо чекати. Ось Олізар прийде — скаже, в чім річ. Може, справді даром збили тривогу! (Степан Васильченко, III, 1960, 402); Федір Гичка б’є тривогу, Калатає в рейку-дзвін!.. (Степан Олійник, Наші знайомі, 1948, 31); Вартовий забив тривогу… Буде бій! (Володимир Сосюра, I, 1957, 417); На світанку перекопські вартові вдарили тривогу (Олесь Гончар, II, 1959, 81); б) усвідомлюючи загрозу чого-небудь, закликати до певних дій, до вжиття певних заходів. Хай колонізатор б’є тривогу — Хитається тюремних стін граніт (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 84); Якось випав сніг.. Забили в колгоспі тривогу. Треба було буряки рятувати (Колгоспник України, 1, 1961, 63); в) порушувати чийсь спокій, звичний стан; завдавати клопоту, турбувати. Я вигадав, що заслаб, що боюся вживати м’ясо. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 364); В Генуї переночувала, щоб не виявитись до Садовських серед ночі та не збивати тривоги (Леся Українка, V, 1956, 419); Пробити бойову тривогу див. пробивати.

Що таке тривога та як її перемогти: короткий путівник

В умовах карантину тривога стала відчуттям, яке об’єднує ледь не весь світ. Як справлятись з нею та як допоможе пережити цей час доброзичливість та любов, в онлайн-лекції працівникам Intellias розповів психотерапевт, керівник Центру психічного здоров’я «Лабораторія змін» Володимир Станчишин. У цьому матеріалі ми зібрали найважливіші моменти виступу.

Що таке тривога та чому вона нас рятує?

Тривога – це не захворювання, з нею не треба боротись. Її неможливо позбутись, з тривогою можна лише навчитись жити. Тривога вмонтована нам природою – це спосіб сигналізувати нашому мозку, що поблизу небезпека. Якби тривоги не було, то ми б давно померли, адже немає тривоги – немає інстинкту самозбереження. І тоді ми не боїмось переходити дорогу на червоне світло, а водій не боїться, що може збити людину і не гальмує вчасно. Окрім того, тривога мобілізує наш внутрішній ресурс, ми розуміємо, на що здатні і приймаємо рішення, куди рухатись далі.

Тривога має 3 захисні способи дії на нас – завмирання, дія або втеча. Кожен з них прекрасний, якщо доречний у певній ситуації. Проблеми у нашому житті починаються, коли ми використовуємо лише один з них, вирішуючи певні питання.

В контексті ситуації з коронавірусом вакцинація була б нападом, дією. Однак поки її немає, наш спосіб захисту – це втеча, тобто треба дотримуватись карантину. Якщо ви таки захворіли, то ваш шлях – завмирання, тобто насамперед потрібна самоізоляція або ж в разі потреби – госпіталізація.

Усі люди запрограмовані на тривогу по різному, окрім того, впливає і попередній досвід, тому не потрібно дратуватись чи намагатись змінити вашого партнера чи партнерку, які через карантин хвилюються не так, як ви.

Тривога, яка переростає у розлад

Якщо ваша тривога не заважає вам робити щоденні справи, то все окей. Однак, якщо щось стає робити важче, це перший сигнал, що ваша тривога може перерости у розлад. Ще одна ознака – тривожитись без явної причини. Скажімо, у вас з’являється нав’язлива думка, що ви можете захворіти на рак, і тоді ви починаєте вдивлятись у свої родимки, проходити різні обстеження. Ще один тривожний дзвінок, якщо тривога з’являється з самого ранку одразу після прокидання. Третя ознака – коли підстави хвилюватись є, але вони занадто великі в порівнянні з тим, що нам анонсує тривога.

Як виникає тривога?

Перш за все наш тривожний світ потрібно поділити на 4 позиції. Перша позиція – всі події у нашому житті – це життєві ситуації. Вони нейтральні для світу, адже він не ділить усе на добре чи на зле, а просто бачить процеси. І до чого б не призвів коронавірус, Земля і далі крутитиметься навколо сонця. Друга позиція – ми щось думаємо про ці ситуації і те, що ми думаємо про них і буде формувати третю позицію – наші емоції. Відповідно, якщо ви сприймаєте карантин, як час відіспатись, чи як можливість більше зайнятись самоосвітою, це впливатиме на вас позитивно. Або навпаки – карантин у вас викликає думки про можливе звільнення чи загрозу захворіти, і тоді ви будете у стані тривоги. Четверта позиція – ваше самопочуття визначає нашу поведінку. Відповідно, якщо нам тривожно, ми йдемо і купуємо гречку.

Як справитись з тривожними думками?

Окрім думок про можливість захворіти, провести ще кілька місяців вдома та окрім думок про долю країни, нас звісно ж турбує і те, що може трапитись з нашою кар’єрою. Ми припускаємо можливість закриття проєктів, скорочень чи збільшення конкуренції. Вирішувати цю ситуацію потрібно одразу на трьох рівнях – когнітивному, емоційному та поведінковому.

Когнітивний рівень

Першим домашнім завданням для нас має стати щоденник, який можна вести на час карантину. Сюди щодня потрібно записувати усі тривожні думки. Виливаючи їх на папір, ми ніби ділимось цими переживаннями і стає дещо легше. Окрім того, ми можемо відслідкувати, як з часом змінюється наше мислення та проаналізувати його. Скажімо, якщо ми напишемо, що боїмось кризи в економіці, то, ретельно проаналізувавши, зрозуміємо, що поява коронавірусу – не перше випробування для неї, і кожну з них вона змогла пережити. Другий спосіб – це говорити з іншими.

Усі ваші думки потрібно поділити на тривожні реалістичні та тривожні нереалістичні. Якщо вони нереалістичні, їх потрібно когнітивно опрацювати і заспокоїти себе. У другому випадку потрібно створити план того, що ми можемо зробити. До прикладу, ви боїтесь скорочення, тому починаєте підтягувати свої знання – це корисна тривога. Якщо ж ви аналізуєте думку і розумієте, що нічого не зміниться від того, що вона у вас є, це некорисна тривога. Тоді ви кажете собі, навіщо переживати за те, на що ви не маєте впливу і після цього можете зайнятись, наприклад, медитацією.

Емоційний рівень

Якщо після когнітивного опрацювання тривога все одно залишається, тоді потрібно дозволити тривозі відбуватись. На цьому етапі дуже допомагають медитативні практики. Одна з вправ, які я практикую: сядьте на крісло, відчуйте, що ви торкаєтесь спинки крісла, а ногами – підлоги і спробуйте, так би мовити, заземлити себе. Відчуйте тривогу всередині свого тіла. Проаналізуйте, як вона проявляється: швидше б’ється серце, болять руки, важкість у шлунку. Після цього сконцентруйте свою увагу на вашому диханні і думайте лише про нього.

Якщо вам вдалось виконати цю частину, можете перейти до наступного етапу. Уявіть тривогу перешкодою і пробуйте дихати крізь неї. Це не означає, що вона стане меншою, на цьому етапі наше головне завдання – усвідомити тривогу. Наступний рівень – спробувати говорити з тривогою про те, що ви приймаєте її, що іноді вона вам заважає. У цьому діалозі найважливішими для нас мають стати відчуття доброзичливості та почуття гумору.

Поведінковий рівень

Одна з вправ, які я усім рекомендую, – це щодня дозволяти собі 30 хв на тривогу. На цей час ви маєте дозволити у своїй голові відбутись усім жахливим думкам та сценаріям. Тож коли в інший час у вас знову виникають ці думки, ви перескеровуєте їх на конкретну годину. Також важливо не виділяти на читання новин весь день. На це також можна виділити півгодини. Краще чогось не знати про коронавірус, ніж знати усе, включно з суперечливою інформацією. Треті 30 хвилин ви можете виділити на допомогу комусь іншому. Це об’єднує нас з людьми, а разом переживати тривогу набагато легше.

Є ще одна менш приємна вправа, коли нічого не допомагає, спробуйте заплющити очі і намалювати собі найстрашніший сценарій того, що може відбутись саме з вами. Коли ви в мозку зможете пережити це, тоді думати про це буде уже не так тривожно. Однак перш ніж приступати до цієї вправи, потрібно зрозуміти, чи вірите ви в магічне мислення. Іншими словами, якщо я буду думати про це, то воно збудеться. Я вважаю, що магічного мислення не існує, однак це справа кожного.

 

Головні небезпеки “домашнього” карантину та як з ними боротись

Аби домашні стіни не стали для вас великою проблемою, дуже важливо дотримуватись звичного робочого режиму. Вставати зранку о тій же годині, робити ті ж ранкові ритуали – чищення зубів, ранкова кава, слухання музики, макіяж і т.д. Не менш важливо застеляти ліжко, нове робоче місце облаштувати схожим до офісного і щоранку робити план дня.

Чимало пар після карантину можуть розійтись, бо для когось цей час може стати найдовшим, який вони проводили поряд. Найгірше, що ви можете робити, – це мовчати. Навпаки – у разі проблем з вашим партнером чи партнеркою потрібно багато говорити і домовлятись. Скажімо, про повагу для простору. У цих же розмовах головним відчуттям має стати доброзичливість і розуміння, не потрібно вимагати занадто багато одне від одного. Не забувайте, що ви можете ходити на побачення, навіть зі спальні у вітальню.

Інший аспект карантину – стосунки з батьками та родиною. Вас може дратувати, що вони занадто панікують щодо ситуації, однак злитись не варто. Перш за все прийміть, що вони такі. Поясніть мамі чи татові, що ви не хочете чути про це цілий день, але вони мають право про це думати. Якщо ви переживаєте за бабусь та дідусів, перш за все відвезіть їм продукти і пояснюйте важливість самоізоляції.

Якщо у вас діти, будьте розважливими, додавайте більше гумору, дивіться з ними мультики. Якщо діти починають переживати через коронавірус і боятись його, намалюйте з ними цей вірус, придумайте історію, як його перемогти. Діти мають розуміти, що ви поряд і разом з ними боретесь з ситуацією. І найголовніше – пробачайте собі можливі зриви. Якщо ви любите своїх дітей і іноді на них зриваєтесь, це не позначиться на їхньому дорослому житті. Це позначиться, якщо ви їх не любите і лише зриваєтесь.

На завершення

Карантин – не відпустка, це інший робочий режим, потрібно лише адаптуватись. Нам складно, але ми завжди можемо відшукати у цій ситуації можливості. Головне розуміти, що вміння побачити їх залежить тільки від нас.

Поділитися статтею:

Що таке тривога? | Fizis

Тривога – це нормальна реакція на стрес і вона не завжди є поганою, зазначає медичний журналіст Джеймі Херндон. Проте коли вона стає неконтрольованою або надмірною, та негативно впливає на якість життя, це може сигналізувати про тривожний розлад. Оскільки тривога супроводжує нас протягом життя і ми так чи інакше стикаємося з нею, важливо знати різницю між звичайною тривогою та тривожними розладами. Пропонуємо огляд відмінностей між тривогою та тривожними розладами. Ми не пояснюватимемо симптоми кожного, а згрупуємо загальні ознаки.

Почнімо з того, що є декілька різних типів тривожних розладів, включно з генералізованим тривожним розладом (ГТР), панічним розладом, специфічними фобіями, соціальною тривогою тощо.

Генералізований тривожний розлад спершу може маскуватись під «звичною» тривогою, але він характеризується надмірними, перебільшеними та завищеними переживаннями про все – навіть про речі, які мають дуже низьку ймовірність загрози. Цей розлад має спостерігатись щонайменше 6 місяців і заважати щоденному функціонуванню. ГТР має такі симптоми, як: відчуття занепокоєння, «на межі» або накручування, проблеми з концентрацією уваги, труднощі зі сном, дратівливість, легку втомлюваність, напругу у м’язах, повторювані болі без причин у животі, голові, м’язах, спітнілі долоні, прискорене серцебиття. В наслідок ГТР може страждати не лише якість життя людини у різних сферах та щодо повсякденних подій, але й стосунки з близькими, оскільки занепокоєння відбувається з різних причин та ситуацій, а не лише щодо однієї події.

Як було зазначено, типова тривога – це реакція на стрес і коли стрес минає, то тривога зазвичай теж. Іноді вона може допомогти нам підготуватися до завдань, вирішення справ або допомогти у справді небезпечних ситуаціях. При тривожних розладах усунення стресора чи тригера не завжди зменшує тривогу, або тамує її лише на короткий час. Також занепокоєння, викликане стресом, як правило, не погіршує істотно життя людини. Так, це може бути неприємно, але людина може функціонувати та виконувати поставлені завдання, відновитися і повернутися до виконання щоденних справ чи до власної норми. Загалом і зазвичай, ми говоримо про тривожні розлади коли є: тривога непропорційна або не відповідає ситуації, погіршує здатність нормально функціонувати та погіршує задоволення життя.

Інша поширена характеристика тривожних розладів є надмірний страх перед невизначеністю та потреба передбачати, прораховувати потенційні результати таким чином, що вони є непропорційними дійсній події. Також люди з тривожним розладом зазвичай намагаються уникати ситуацій, що викликають тривогу, або погіршують їхні симптоми.

Як зазначає National Institute of Mental Health, дослідники виявили, що ризик розвитку тривожних розладів сприяє як генетичні, так і фактори навколишнього середовища. Хоча фактори ризику для кожного типу тривожного розладу можуть бути різні, деякі загальні для всіх, наприклад: темперамент людини, вплив стресових чи негативних життєвих подій у дитинстві чи дорослому віці, історія тривожних розладів чи інших психічних захворювань у родичів, деякі стани фізичного здоров’я.

Тривожні розлади, як правило, лікуються за допомогою психотерапії (КПТ є терапією першого вибору для більшості тривожних розладів), прийому ліків або того й іншого. Для людей з тривожними розладами може бути корисно приєднатися до груп самодопомоги чи підтримки, а також практикувати техніки менеджменту стресу та майндфулнес. Фахівець у сфері охорони психічного здоров’я допоможе скласти індивідуальний та ефективний план щодо терапії тривожних розладів.

Джерело: Having Anxiety vs. Feeling Anxious: What’s the Difference? by Jaime Herndon, Anxiety Disorders, NIMH.

Что такое сирена? — Инструкция по поведению в случае химической аварии

Сирена устанавливается на предприятии с риском крупной аварии или на опасном предприятии, либо в подверженных опасности зонах, чтобы предупреждать о возникшей опасности.

Послушайте сирены тревоги:

Сигнал общей тревоги
Сигнал с повышающимся и понижающимся звуком длительностью в одну минуту, который повторяется не менее трех раз с 30-секундной паузой.

Сигнал общей тревоги используется для привлечения внимания при всех опасностях, и это означает, что ожидается дополнительная информация об опасности и инструкции по поведению!

Отбой общей тревоги
Равномерный звук длиной в одну минуту, который передается один раз.

Сигнал отбоя тревоги означает, что опасность миновала.

Проверочная сирена
Равномерный постоянный звук общей продолжительностью до 7 секунд.

Проверочный сигнал означает регулярную проверку сирены и не влечет за собой обязанности для людей предпринимать какие-либо действия.

Как вести себя, когда Вы услышали сирену:

1. Находясь на открытом воздухе, покиньте опасную зону в направлении, перпендикулярном направлению ветра!

2. Зайдите в закрытое помещение, чтобы защитить себя от газа или взрыва!

3. Как следует закройте все двери, окна, вентиляционные отверстия и вентиляционное оборудование!

4. Если Вы в автомобиле, то закройте двери и окна и выключите вентиляцию!

5. Известите соседей и находящихся поблизости жителей и помогите им!

6. Включите Викеррадио (смотреть частоты), Радио 4 (смотреть частоты) или телеканал ETV и слушайте передаваемые инструкции по поведению! Информацию можно получить также по адресу www.rescue.ee и по информационному телефону службы спасения 1524.

7. При наличии непривычных запахов прикройте рот и нос влажным платком и идите на верхние этажи, так как ядовитые газы, которые тяжелее воздуха, скапливаются внизу.

8. Не пользуйтесь открытым пламенем!

9. Пользуйтесь телефоном только при серьезной необходимости, чтобы не перегружать телефонные линии.

Подкаст о викторине Game Show

31 августа 2021 г.

Покровитель Окленда 5 Аманда Зарр проводит долгожданную «Игру смерти»! Исполнительный продюсер Натан Маккуинн бросил вызов и бросил вызов Кену, Мэтту, Нилу и Джеффу на окончательное испытание пустяков. Зомби-демоны и разрушение Кракатау заставляют парней чувствовать себя немного потерянными. Победит ли Натан, или уровни Пагоды потребуют своего следующего бойца?

Сторонников:

https: // www.trivialitypodcast.com/the-cream-of-the-crop/

Поддержите нас напрямую:

www.Patreon.com/TrivialityPodcast

Спасибо Lowcountry Kettle за то, что подарили команде вкусные чипсы.

ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ. С 29: 11–31: 00 раздаются звуки жевания и трескания чипов типа ASMR. Также 48: 33-48: 50.

Долгожданные кропы и мускулистые футболки!

https://www.customizedgirl.com/s/Triviality?fbclid=IwAR3ybGL2NHeGkez4OL_sxbczpYOIFbvcveMjY4JOTy6HHqyUfW3v6CUBYuQ

Пожалуйста, оценивайте, ПРОСМОТРИТЕ и ПОДПИСЫВАЙТЕСЬ на iTunes или в предпочитаемом вами приложении для подкастов! Подпишитесь на нас в социальных сетях и поддержите шоу на Patreon, чтобы получить отличные бонусы!

www.TrivialityPodcast.com

www.Facebook.com/TrivialityPod

www.Twitter.com/TrivialityPod

Хотите услышать свой простой вопрос во время эпизода? Отправьте нам вопрос на адрес электронной почты: [email protected] с темой ВОПРОС 5 и именем ведущего (Кен, Мэтт, Нил или Джефф). Мы будем читать один вопрос, отправленный слушателем за раунд.

[Новые серии каждый вторник]

© Мелочи — 2021

10 августа 2021 г.

Окленд 5 покровитель Мэтт Мидоу ведет этот отличный эпизод! Кен и Нил объединяются против Мэтта и Джеффа в этом классическом противостоянии хозяев.Есть ревизионистская история «Назад в будущее», Мэтт транслирует свой французский, а в меню есть свирепые цыплята. Какая команда поднимется на вершину?

** Поправка **

Примерно в 30:30 во время R2Q2 в вопросе о песне «16 Tons» артист ошибочно был назван Теннесси Эрни Уильямсом, тогда как на самом деле именно Теннесси Эрни Форд был известным исполнителем этой песни.

Сторонников:

https: //www.trivialitypodcast.ru / the-cream-of-the-растение /

Поддержите нас напрямую:

www.Patreon.com/TrivialityPodcast

Долгожданные кропы и мускулистые футболки!

https://www.customizedgirl.com/s/Triviality?fbclid=IwAR3ybGL2NHeGkez4OL_sxbczpYOIFbvcveMjY4JOTy6HHqyUfW3v6CUBYuQ

Пожалуйста, оценивайте, ПРОСМОТРИТЕ и ПОДПИСЫВАЙТЕСЬ на iTunes или в предпочитаемом вами приложении для подкастов! Подпишитесь на нас в социальных сетях и поддержите шоу на Patreon, чтобы получить отличные бонусы!

www.TrivialityPodcast.com

www.Facebook.com/TrivialityPod

www.Twitter.com/TrivialityPod

Хотите услышать свой простой вопрос во время эпизода? Отправьте нам вопрос на адрес электронной почты: [email protected] с темой ВОПРОС 5 и именем ведущего (Кен, Мэтт, Нил или Джефф). Мы будем читать один вопрос, отправленный слушателем за раунд.

[Новые серии каждый вторник]

© Мелочи — 2021

определение тривиальности от The Free Dictionary

Вронский уже несколько раз, хотя и не так решительно, как сейчас, пытался заставить ее задуматься над их позицией, и каждый раз ему приходилось сталкиваться с той же поверхностностью и тривиальностью, с которой она теперь отвечала на его призыв.Ни один из них еще не повлиял на их мальчишескую простоту и откровенность старых пограничных привычек; они играли со своим новообретенным богатством с наивным восторгом детей и репетировали свое светлое будущее с важностью и тривиальностью школьников. Их можно разлучить, потому что их любовь коренится в общих вещах. Хелен Бернс задала небольшой вопрос о своей работе мисс Смит, ее упрекнули за банальность расследования, вернулись на свое место и улыбнулись мне, когда снова проходили мимо.«Дело в том, — сказал д’Артаньян, — если людей наказывают за неосторожность и банальность, этот бедный король заслуживает наказания. Никто не мог бы работать больше, чем она, ни с большей искренностью; она верила в себя всем своим сердцем; но было ясно, что самоуверенность мало что значила, она была у всех его друзей, в том числе у Мигеля Аджурии; и Филип был шокирован контрастом между героическим усилием испанца и тривиальностью его попытки. .Она подумала, что его манеры очень величественные; пучок его железно-серых волос и глубокие глазницы делали его похожим на портрет Локка. В действии с ножницами есть очевидная банальность, но ваша проницательность сразу понимает, что в этом есть какой-то узор, который заставляет его в высшей степени достойный большого длинноногого молодого человека; ведь вы видите, что Люси нужны ножницы, и она вынуждена, хотя она может быть неохотной, встряхнуть свои локоны, поднять свои мягкие карие глаза, игриво улыбнуться в лицо, которое почти на уровне ее колен, и протягивая свою маленькую, как раковину, розовую ладошку, чтобы сказать: — И тогда мои глаза открылись на внутреннюю суть вещей и речей, тривиальность которых была такой сбивающей с толку и утомительной.Это чудесный пакет, который становится все лучше и лучше, и если вы действительно любите свой Kindle, вы можете считать цену мелочью. В конце концов, было решено, что вопрос названия — пустяковая мелочь, и участники должны перейти к более важным вопросам. .Он раскрывает основы морального эмпиризма Августина: истину, любовь и грех; научная философия и исповедь от первого лица; против автономии: должен и может; государство: преследование, война, справедливость и сожаление; против политических панацей; Утилитаристы и кантианцы: параллельное путешествие к тривиальности; теория прав человека; неизбежная неуместность большинства современного богословия; и хвастовство Остина: традиционный релятивизм, нигилизм или католическая традиция.

мелочи — WordReference.com Словарь английского языка

Преобразование в ‘ triviality ‘ (сущ. : относится к человеку, месту, вещи, качеству и т. Д.): Npl существительное во множественном числе : Существительное всегда используется во множественном числе — например, «джинсы, «Ножницы.»: мелочи WordReference Random House Полный словарь американского английского © 2021 triv • i • al • i • ty (triv′ē al ′ i tē), США произношение n., пл. -е гг. что-то банальное; банальное дело, роман, замечание и т. д.: коктейльная беседа, отмеченная мелочами. Также, tri • vi • al • ness (triv ′ ē əl nis). США произношение тривиальное качество или характер. тривиально + -ity 1590–1600 Краткий английский словарь Коллинза © HarperCollins Publishers :: тривиальность / ˌtrɪvɪˈælɪtɪ / n (pl -ties) состояние или качество тривиальности что-то, например замечание, которое является тривиальным Словарь американского английского языка WordReference Random House Learner © 2021 triv • i • al / ˈtrɪviəl / USA произношение прил. или относящиеся к мелочам: он слишком остро отреагировал на то, что было действительно банальным оскорблением с ее стороны. triv • i • al • i • ty / ˌtrɪviˈælɪti / USA произношение n., Pl. -е гг. [бесчисленное множество]: тривиальность размышлений о том, какую одежду надеть после землетрясения. [Исчисляемое]: тривиальность повседневной жизни. См. -Via-.WordReference Несокращенный словарь американского английского языка Random House © 2021 triv • i • al (triv ′ ē əl), США произношение прил. очень малой важности или ценности; незначительное: Не беспокой меня пустяками. банальное; обыкновенный. Биология (названий организмов) специфическая, в отличие от родовой. Математика отмечая решение уравнения, в котором значение каждой переменной уравнения равно нулю. (теоремы, доказательства и т. П.) Простой, прозрачный или сразу очевидный. Химия (названий химических соединений) происходит из природного источника или исторического происхождения, а не в соответствии с систематической номенклатурой: Пикриновая кислота — это тривиальное название 2,4,6-тринитрофенола. Latin triviālis , относящийся к перекрестку или углу улицы, следовательно, обычный эквивалент. до tri- tri- + vi ( a ) дорога + -ālis -al 1 поздний среднеанглийский 1400–50 triv ′ i • al • ly , нареч. 1. См. Соответствующую запись в Несокращенное несущественное, несущественное, незначительное, несущественное, несущественное, несерьезное, незначительное.См. мелкий. 1. См. Соответствующую запись в Несокращенное важное значение. ‘ triviality ‘ также встречается в этих записях (примечание: многие из них не являются синонимами или переводами):

Определение для изучающих английский язык из Словаря учащихся Merriam-Webster

мелочь / ˌTrɪviˈæləti / имя существительное

множественное число мелочи

множественное число мелочи

Определение ТРИВИАЛЬНОСТИ учащимся

1 [считать] : то, что не важно : мелочь 2 [noncount] : качество или состояние тривиальности

мелочь — определение и значение

Я считаю, что г.Эксперименты Брэди с финансовым луддитизмом были авантюрой в банальности .

Катастрофа 1987 года: что это на самом деле значило?

Переходя к частному случаю постоянной тонкой структуры, позвольте мне вспомнить тривиальность : она также зависит от точки, в которой нарушается электрослабая симметрия.

Система отсчета

Сука насчет «пустяков , » в Washington Post, сколько вам угодно, но эта история обидит Эдвардса, и, действительно, как уважающие себя блоггеры ищут читателей, почему вы все хотите повторять одно и то же?

Архив 2007-07-01

Вам нравится решать пустяк , который никуда не ведет.

Портфель Эркюля Пуаро

_Speaker_ были простой партийной тряпкой, такой как «Джуди» или «Таймс», это было бы замечательно только благодаря умеренности, но нам, которые возлагали на него надежды как на пионера более молодого и более крупного политического духа, трудно молчать. когда мы находим его, как нам кажется, отравленным тем свирепым духом тривиальности , который является духом

Гилберт Кейт Честертон

AЕсли вам от 60 до 75 лет и совокупная стоимость всех ваших пенсионных фондов на 2010/11 год составляет менее 18 000 фунтов стерлингов, вы можете использовать свои пенсионные фонды единовременно в соответствии с правилом « triviality ».

mirror.co.uk — Главная

Единственный способ получить оставшиеся 1000 фунтов стерлингов из вашего фонда Equitable Life — это выполнить правила, относящиеся к так называемой «мелочи , ».

Это деньги | Дом

В этой книге так много всего, и читателей не должна пугать банальность .

ОБЗОР: Дети Сатурна Чарльзом Штроссом

Молодежь сегодня выходит против беды, мелочи и политических партий.

По мере того как арабская весна превращается в насилие, сторонники демократии сталкиваются с серьезными проблемами

Именно его рассказы, а не « тривиальность биографии», дают лучшие ключи к разгадке тайной жизни этого глубоко закрытого писателя, утверждает Джанет Малкольм.

Констанс Гарнетт, Эдна О’Брайен

Почему так сложно принимать простые решения?

Для многих из нас кризис Covid-19 полностью изменил наши приоритеты.Независимо от того, работаете ли вы полный или сокращенный рабочий день, вы, вероятно, заметили, что у вас гораздо больше свободного времени по сравнению с жизнью до блокировки. Прошли те времена, когда вы растратили часы, часто на собраниях, или жаловались на тривиальные решения. Слайды какого цвета следует использовать для презентации PowerPoint? Должен ли я надеть синюю или белую рубашку на встречу с клиентом? Что звучит лучше: «С уважением» или «С уважением»? Если это звучит слишком знакомо, то, вероятно, вас заинтересует «закон тривиальности».

---

Сформулированная Сирилом Норткотом Паркинсоном, британским военно-морским историком и автором, концепция довольно проста: мы склонны тратить больше времени на тривиальные вопросы и упускать из виду текущую задачу. Почему мы это делаем? И как мы можем не тратить время на размышления о более мелких деталях, которые в конечном итоге не являются важными? В этой статье мы объясняем, что такое закон тривиальности.

В 1955 году Паркинсон выдвинул теорию, почерпнутую из времени, проведенного им на британской государственной службе: «Закон Паркинсона: работа расширяется, чтобы заполнить время, доступное для ее завершения. Первоначально закон означал, что если человеку дается одна неделя на выполнение задачи, то на ее выполнение потребуется неделя. Однако, если этому человеку дается две недели на выполнение той же задачи, у него, как правило, у него уходит целых две недели.

The Economist впервые опубликовал закон в сатирическом эссе Паркинсона, и с тех пор он широко изучался, особенно в отношении методов управления. Чтобы обеспечить эффективное выполнение задачи, менеджеры должны сначала установить крайний срок, а затем построить процесс с этого момента. Таким образом, становится намного проще выполнять скучные или сложные задачи, когда у вас есть только определенное количество времени на их выполнение. Точно так же нам нужно запланировать наши самые важные задачи на первое утро и разделить их на шаги, если они отнимают слишком много времени. Затем Паркинсон придумал следствия, основанные на этой теории, включая закон тривиальности .

Узнайте больше в нашем разделе: Рабочие

Нет клумбы из роз: борьба с потерей вкуса и запаха после Covid-19

Велосипедные навесы и закон тривиальности

Закон тривиальности естественным образом следует из закона Паркинсона. Тривиальным вопросам уделяется больше времени и внимания, чем важным, потому что мы тратим на них больше времени. Чтобы проиллюстрировать свою точку зрения, Паркинсон представил вымышленный комитет, которому нужно было принять два решения: первое — утвердить планы строительства атомной электростанции, а второе — выбрать материалы для велосипедного навеса для персонала на объекте. В этом сценарии комитет решает вопрос об атомной электростанции за считанные минуты, но вопрос о навесе для велосипедов становится предметом обсуждения. Оно длится более часа, требует дополнительной информации и, следовательно, откладывается до следующего собрания.Итак, почему мы уделяем так много времени темам, которые в противном случае должны быть легко решены?

Ответ прост: легче выделиться из толпы с тривиальной, менее сложной темой. Принимая групповые решения, каждый, естественно, стремится продемонстрировать свою добавленную стоимость. В результате на большее количество людей будут толкаться, чтобы выразить точку зрения на более доступные темы. Каждому, кто приходит на воображаемую встречу с Паркинсоном, есть что сказать о навесе для велосипедов, потому что это знакомая и легкая тема.С другой стороны, атомный реактор требует специальных знаний: неспециалисты рискуют подвергнуться публичному унижению, если они заговорят. Вот почему мелочи с большей вероятностью разожгут толпу , в то время как тяжелые темы, требующие специальных знаний, остаются на втором плане.

Подробнее о: Производительность и инструменты

Meetingitis

Закон тривиальности объясняет, как хронический митингит взял верх над офисной политикой. В 2018 году бельгийская технологическая компания Barco в сотрудничестве с Circle Research провела опрос об актуальности встреч.Среди почти 3000 служащих, опрошенных в восьми странах, только 44% сказали, что время, проведенное на собраниях, было полезным. Более того, респонденты сообщили, что 26% времени на собрании были посвящены обсуждению вопросов, не связанных с , постановке целей или светской беседе. Исследование показало, что эффективная встреча должна длиться 21 минуту, тогда как средняя продолжительность — 48 минут.

Боязнь ошибиться

Закон тривиальности не ограничивается только деловыми решениями; он также присутствует на личном уровне.Когда дело доходит до принятия, казалось бы, тривиального решения , мы часто полагаемся на наше лучшее суждение , которое неизбежно является субъективным. Например, организуя командную встречу впервые, большинство из нас выбирает лучшее время для ее проведения, исходя из личных предпочтений. Если говорить объективно, то у нет идеального времени для встречи . Помимо того, что оно запланировано на пятницу в 19:00, организованное и хорошо подготовленное собрание можно также легко провести в понедельник в 11:00 или во вторник в 16:00.Тем не менее, многие люди будут часами размышлять над этим вопросом. Поскольку «лучшее время» не имеет под собой основы объективной реальности, люди могут полагаться только на свои собственные здравые суждения и тратить время на беспокойство о принятии неправильного решения.

По словам Изабель Фалардо, психолога и консультанта по вопросам карьеры, написавшей несколько книг о нерешительности, этот страх не понравиться другим или потерпеть неудачу проистекает из низкой уверенности в себе. Это вызывает почти фобический страх сделать что-то неправильно, даже когда нет правильного или неправильного ответа.Это также может быть связано с : изобилие выбора, которое окружает нас , может заставить нас чувствовать себя парализованными, даже когда мы сталкиваемся с самыми тривиальными решениями.

Одна из эффективных стратегий борьбы с этим чувством паралича — спросить мнение других. Однако это подпитывается законом тривиальности: проблема знакома и проста, что приводит к излиянию зачастую противоречивых мнений. В конце концов, на это тратится драгоценное время, и часто человек, который спрашивал совета, чувствует себя еще более нерешительным.

Не волнуйтесь о мелочах

Будьте организованы

Хороший распорядок дня — это один из способов не тратить время на мелочи. Планируйте свой день, определяя самые неотложные задачи, и установите лимит времени для их выполнения . Таким образом, вы добьетесь того, что важнее всего, и сможете ограничить тривиальные вопросы любым оставшимся временем. Эта стратегия также применима к встречам. Создайте дорожную карту и придерживайтесь ее: начните с самых важных моментов и устраните все ненужное .В конце концов, лучший способ не быть подавленным мнениями по тривиальной теме — это держать ее при себе.

Верьте в свой выбор, каким бы маленьким он ни был. изготовление.

«Простой выбор« наилучшего »варианта не гарантирует, что в долгосрочной перспективе все будет хорошо, так же как неоптимальный выбор не обрекает нас на неудачу или несчастье.По словам профессора Батисты, именно то, что происходит дальше (и в последующие дни, месяцы и годы), в конечном итоге определяет, было ли данное решение «правильным» », .

В следующий раз, когда вы почувствуете, что тратите время на мелочи, спросите себя, действительно ли последствия вашего решения будут такими потрясающими. Будет ли выбор, который вы собираетесь сделать, по-прежнему иметь значение через несколько лет? Приведет ли это к чему-то необратимому? Есть ли какие-либо серьезные проблемы, лежащие в основе этого решения? Если вы ответите «нет», пора двигаться дальше.Батиста считает, что лучше сосредоточиться на работе, которую необходимо выполнить после принятия решения . Таким образом, у вас будет возможность убедиться, что ваш выбор окажется правильным. Возьмем, к примеру, планирование встречи: лучше принять быстрое решение, чем подвергать тривиальный вопрос тщательному анализу. Это оставляет у вас достаточно времени, чтобы подготовить встречу к успеху, независимо от выбранного вами графика.

Если мелочи отнимают у вас слишком много времени, возможно, вы придаете им слишком большое значение.Как говорится, жизнь слишком коротка. Если взглянуть на вещи в перспективе, устанавливают сроки и верят в себя. Остальное потечет естественно.

Перевод Андреа Швам

Фото: WTTJ

Следите за новостями «Добро пожаловать в джунгли» на Facebook или подпишитесь на нашу рассылку, чтобы получать ежедневную дозу наших последних статей.

Почему мы ориентируемся на тривиальные вещи

Велопробег — это метафора, иллюстрирующая странную тенденцию, которую мы тратим слишком много времени на тривиальные дела, часто не обращая внимания на важные.Вот почему мы это делаем и как остановиться.

***

Как перестать тратить время на мелочи? От встреч на работе, которые тянутся бесконечно без каких-либо результатов, до цепочек писем длиной в несколько недель, которые не решают проблему, мы, кажется, тратим слишком много времени на несущественные. Затем, когда необходимо принять важное решение, у нас практически нет времени на него.

Чтобы ответить на этот вопрос, мы сначала должны понять, почему мы увязли в тривиальном.Затем мы должны рассмотреть стратегии изменения нашей динамики в сторону получения как полезного вклада, так и времени для его рассмотрения.

Закон тривиальности

Вы, вероятно, слышали о законе Паркинсона , , который гласит, что задачи расширяются, чтобы заполнить отведенное им время. Но вы, возможно, не слышали о менее известном законе тривиальности Паркинсона, который также был изобретен британским военно-морским историком и писателем Сирилом Норткотом Паркинсоном в 1950-х годах.

Закон тривиальности гласит, что количество времени, затрачиваемого на обсуждение вопроса в организации, обратно пропорционально его фактической важности в схеме вещей.Меньше всего обсуждаются серьезные сложные вопросы, а больше всего обсуждаются простые второстепенные.

Закон обыденности Паркинсона также известен как «отказ от велосипеда» по названию истории, которую Паркинсон использует для его иллюстрации. Он просит читателей представить себе заседание финансового комитета для обсуждения повестки дня из трех пунктов. Баллы следующие:

1. Предложение по АЭС стоимостью 10 миллионов фунтов стерлингов
2. Предложение по навесу для велосипедов за 350 фунтов стерлингов
3. Предложение по годовому бюджету на кофе в размере 21 фунт стерлингов

Что происходит? В скором времени комитет приступает к рассмотрению предложения по атомной электростанции.Он слишком сложен, чтобы кто-либо мог вникать в подробности, и большинство участников вообще не очень разбираются в теме. Один из участников не знает, как объяснить это остальным. Другой член предлагает переработанное предложение, но это кажется такой огромной задачей, что остальная часть комитета отказывается его рассматривать.

Вскоре обсуждение переходит в сарай для велосипедов. Здесь членам комитета гораздо удобнее высказывать свое мнение. Все они знают, что такое навес для велосипедов и как он выглядит.Несколько участников начинают оживленную дискуссию о наилучшем материале для крыши, взвешивая варианты, которые могут дать небольшую экономию. Велосипедный навес обсуждают гораздо дольше, чем силовая установка.

Наконец, комитет переходит к третьему пункту: бюджет на кофе. Внезапно все становятся экспертами. Все они знают о кофе и хорошо понимают его стоимость и ценность. Прежде чем кто-либо осознает, что происходит, они проводят больше времени, обсуждая бюджет на кофе в 21 фунт стерлингов, чем электростанцию ​​и навес для велосипедов вместе взятые! В конце концов, у комитета заканчивается время, и он решает встретиться снова, чтобы завершить анализ.Все уходят, чувствуя себя довольными, внося свой вклад в беседу.

Почему это происходит

Уничтожение велосипеда происходит потому, что чем проще тема, тем больше людей выскажут свое мнение по ней и, следовательно, больше о ней скажут. Когда что-то выходит за рамки нашей компетенции, например, атомная электростанция, мы даже не пытаемся сформулировать свое мнение.

Но когда что-то примерно для нас понятно, даже если нам нечего добавить, мы чувствуем себя обязанными что-то сказать, чтобы не выглядеть глупо.Какой идиот ничего не говорит о навесе для велосипедов? Каждый хочет показать, что он разбирается в обсуждаемой теме и может внести свой вклад.

В любом вопросе мы не должны придавать одинаковое значение каждому добавляемому мнению. Мы должны подчеркнуть вклад тех, кто проделал работу, чтобы высказать свое мнение. И когда мы решаем внести свой вклад, мы должны вкладывать свою энергию в те области, где у нас есть что-то ценное, что можно добавить, что улучшит результат решения.

Стратегии предотвращения потери велосипедов

Главное, что вы можете сделать, чтобы избежать потери велосипеда, — это чтобы у вашей встречи была четкая цель. В The Art of Gathering: How We Meet and Why It Matters Прия Паркер, имеющая многолетний опыт в организации встреч с высокими ставками, говорит, что любое успешное собрание (включая деловую встречу) должно иметь конкретную и конкретную цель. «Специфичность, — говорит она, — это ключевой ингредиент».

Почему так важно иметь четкую цель? Потому что вы используете его как линзу, чтобы отфильтровать все другие решения о вашей встрече, в том числе о том, кто находится в комнате.

Имея это в виду, мы видим, что, вероятно, не стоит обсуждать строительство атомной электростанции и навеса для велосипедов на одной встрече. Здесь не хватает конкретики.

Ключ состоит в том, чтобы признать, что не все имеющиеся данные по проблеме нуждаются во внимании. Наиболее актуальны наиболее информированные мнения. Это одна из причин, почему большие собрания с большим количеством присутствующих людей, большинству из которых не обязательно присутствовать, являются пустой тратой времени в организациях. Все хотят участвовать, но не у всех есть что-то значимое.

Когда дело доходит до выбора списка приглашенных, Паркер пишет, «если цель вашей встречи — принять решение, вы можете подумать о том, чтобы на кухне было меньше поваров». Если вы не хотите, чтобы велосипедные сбрасывались, не приглашайте к участию тех, кто вряд ли обладает соответствующими знаниями и опытом. Получение желаемого результата — вдумчивого, образованного обсуждения этой электростанции — зависит от наличия в комнате нужных людей.

Также помогает назначенное лицо, ответственное за вынесение окончательного решения.Когда мы принимаем решения комитетом, когда никто не отвечает, достижение консенсуса может быть практически невозможным. Дискуссия затягивается. Человек может заранее решить, насколько важен вопрос (например, оценив, насколько его успех или неудача могут помочь или навредить прибыли компании). Они могут установить ограничение по времени для обсуждения, чтобы придать ему срочность. И они могут завершить встречу, убедившись, что она действительно достигла своей цели.

Любая проблема, которая требует много обсуждений от разных людей, может быть не самой важной.Избегайте погружения в непродуктивную банальность, поставив четкие цели для встречи и собрав лучших людей за стол переговоров для продуктивного и конструктивного обсуждения.